Втома і її перехід у хронічний стан

Втома і її перехід у хронічний стан

Втома – нормальний стан організму, який добре потрудився фізично або психологічно. Основні ознаки втоми – млявість, сонливість, апатія, уникнення будь-якої діяльності, загальна загальмованість. При якісному відпочинку цей стан проходить, тільки-но організм відновиться і набере достатньо енергії для продовження активної життєдіяльності.

Однак трапляється так, що людина відчуває постійну втому, яка не проходить із часом. Вона прокидається вже втомленою, і навіть тривалий відпочинок не приносить бажаного полегшення. У таких випадках говорять про синдром хронічної втоми – захворювання, викликане пригніченням діяльності зони мозку, що відповідає за процеси гальмування в організмі. Це проявляється в порушеннях роботи центральних регуляторних центрів вегетативної нервової системи, погіршенні загального стану організму та його здатності опиратися негативним факторам зовнішнього середовища.

Причини розвитку хронічної втоми, групи ризику

Основна причина постійної втоми – неправильний спосіб життя. Найдієвішим фактором, який найчастіше провокує розвиток захворювання, є високе емоційно-інтелектуальне навантаження при недостатній фізичній активності. До хронічної втоми більш схильні жителі міст, особливо якщо їх робота пов'язана з високим рівнем відповідальності, необхідністю швидкого прийняття важливих рішень. Це медики, підприємці, керівний склад підприємств і організацій, диспетчери авіа- і залізничного транспорту. Ще одна причина втоми, яка набуває хронічної форми – монотонність праці або способу життя.

Наприклад, це стан часто розвивається у жінок, які зазвичай ведуть активну професійну діяльність, та вийшли в декретну відпустку. Зміна щоденної різнопланової активності й досягнення професійних результатів на побутову рутину викликає стресовий стан і, як наслідок, хронічну втому. Багато дослідників причинами сильної слабкості, яка не проходить місяцями, вважають також дію інфекції або вірусу.

Найчастіше пусковими механізмами розвитку стану називають дію вірусів Епштейна-Барра, герпесу, цитомегаловіруса, Коксакі, ентеро- і ретровірусів, а також гепатиту С. У цьому випадку людина спочатку відчуває грипоподібний стан, який із часом трансформується в хронічну втому. Особливе місце відводять дії вірусів герпесу, які після зараження постійно знаходяться в організмі і для запобігання реактивації активної фази захворювання вимагають постійної мобілізації захисних сил організму.   До розвитку синдрому може призводити також дія високих рівнів іонізуючого випромінювання, електромагнітних полів, тимчасова або постійна гіпоксія (наприклад, внаслідок постійної закладеності носа).

Симптоми хронічної втоми

Основні симптоми перевтоми, яка носить хронічний характер:

  • депресія, постійно пригнічений настрій;
  • апатія, відсутність інтересу до подій навколо;
  • раптові напади гніву, агресивна поведінка. При цьому людина може не пам'ятати, що послужило пусковим механізмом інциденту;
  • фізична слабкість, небажання підніматися з ліжка, відсутність почуття цікавості до майбутніх дій;
  • підвищена сонливість у денний час, яка може супроводжуватися труднощами із засипанням уночі. Людина не може швидко заснути, навіть після активного фізичного навантаження;
  • схильність до інфекційних, вірусних захворювань внаслідок зниження рівня захисних сил організму;
  • алергічні реакції;
  • загострення хронічних захворювань;
  • часті головні болі, не обумовлені якими-небудь подіями або діями (наприклад, тривалою концентрацією уваги, зоровим навантаженням, травмами);
  • запалення лімфатичних вузлів в області шиї, пахв;
  • хворобливі відчуття в області плечової зони;
  • м'язові болі, які не мають виражених фізичних причин;
  • неможливість сконцентруватися;
  • підвищення рівня тривожності, недовірливість, розвиток фобій;
  • бажання слідувати вигаданим ритуалам, покликаним зняти напругу, захиститися від уявних небезпек на тлі нехтування реальними.

  Симптоми хронічної втоми схожі з проявами інших захворювань, наприклад, неврологічних, психологічних, ендокринних, серцево-судинних, тому відразу діагностувати стан буває важко. Критерієм, на підставі якого лікарі говорять про наявність синдрому, є хронічна перевтома, яке триває більше півроку. При цьому у пацієнта спостерігаються в середньому від 4 до 8 симптомів, які описані раніше.

Стадії втоми

Основні види втоми виділяються в залежності від оборотності порушень стану організму. Ступінь втоми визначається за тривалістю необхідного для повного відновлення організму періоду. Наприклад, якщо організм повністю відновлюється через 10–15 хвилин після навантаження, то втома вважається незначною.

Основних стадій втоми виділяють 4:

  1. Маловиражена. Основні симптоми – помилки при виконанні точних рухів, які вимагають незначних м'язових зусиль. Дії, що вимагають зусиль середньої і високої інтенсивності, виконуються без проблем.
  2. Помірна. На цій стадії працездатність і витривалість знижуються незначно. Зростає кількість помилок у діях, які вимагають незначної або максимальної м'язової сили. При цьому на легкі дії витрачається невиправдано багато зусиль, а на важкі – невиправдано мало.
  3. Виражена. Спостерігається відчутне зниження працездатності, робота рухового апарату уповільнена. Час реакції збільшується, а її швидкість зменшується. Збільшується також дисбаланс між застосуванням сили на легкі й важкі дії (так звані парадоксальні реакції).
  4. Сильновиражена. Людина схильна до ультрапарадоксальних реакцій. Вона плутає позитивні й негативні сигнали, внаслідок чого безпека її і оточуючих знаходиться під загрозою.

Втома від перевтоми відрізняється тим, що при втомі порушення є оборотними, а при перевтомі вони незворотні.

Лікування синдрому хронічної втоми

Лікування синдрому хронічної втоми передбачає ряд заходів, які слід виконувати одночасно. Багато з них стосуються зміни способу життя, що на початкових етапах вимагає від людини значних зусиль. Однак, тільки-но результат стає помітним і якість життя пацієнта поліпшується, йому стає легше виконувати лікарські прописи. Зрештою правильний спосіб життя стає звичним.  

Основні заходи, які допомагають впоратися з синдромом хронічної втоми:

  • нормалізація режиму відпочинку – сон не менше 7 годин на добу, перерви для розслаблення протягом дня;
  • побудова режиму дня таким чином, щоб робота і особисте життя людини ретельно розмежовувалися;
  • забезпечення безпеки. Дослідниками доведено негативний вплив втоми на безпеку праці – працівник звертає менше уваги на небезпечні ситуації, своїми діями або бездіяльністю час від часу сам провокує їх. Тому в гострому періоді на час терапії доцільно змінити зону відповідальності, відправитися у відпустку або на лікарняний;
  • оптимізація фізичного навантаження (якщо недостатньо – додати, надлишок прибрати), його чергування з розумовою;
  • підвищення стійкості організму до стресів, тривалої активної пізнавальної, розумової, фізичної діяльності. Як допоміжний засіб, що активізує захисні сили організму, можуть виступати капсули/таблетки для підвищення енергії, які нормалізують процеси енергетичного клітинного метаболізму. Наприклад, мельдоній і його сполуки покращують метаболізм навіть клітин, які постраждали від ішемії або гіпоксії;
  • розвантажувально-дієтична терапія, стабілізація ваги на оптимальному для організму рівні. Усунення наслідків переїдання або булімії;
  • масаж, гідропроцедури, лікувальна або загальнооздоровча фізкультура;
  • приємна відповідь на питання як відновити сили – подорожі, які передбачають зміну обстановки. Людина повинна рухатися, переїжджати з місця на місце, ходити на екскурсії, а не висиджувати 10 днів біля басейну в компанії коктейлю, «тому що так радить лікар»;
  • аутогенні тренування, стабілізація психоемоційного стану;
  • вирішення особистісних конфліктів, заняття психотерапією;
  • відмова від надмірного вживання стимуляторів, наприклад, кави, міцного чаю, енергетичних напоїв, які «крадуть енергію у завтрашнього дня», викликають звикання і вимагають постійного збільшення дозування.

Аналіз існуючих у даний час методик лікування хронічної втоми показує, що всі вони спрямовані на усунення або пом'якшення дії основного травмуючого фактора, на протидію якому організм витрачає основну частину сил. При цьому людина може не усвідомлювати те, що відбувається з нею, бути переконаною в нормальності цих процесів, неявно противитися змінам.

Тому в ході діагностики важливо правильно виявити цей фактор, вибрати ефективну методику його усунення і переконати пацієнта застосовувати весь арсенал засобів повністю, а не заміняти, наприклад, вечірню прогулянку снодійним. Важливим елементом підтримуючого лікування, який здатний значно поліпшити якість життя і запобігти рецидиву захворювання, є знання методик, як попередити перевтому і відновлювати сили природним шляхом, своєчасна профілактика.

Людині слід навчитися оцінювати стан навколишнього середовища та його дію на свій організм. Наприклад, якщо в компанії прийнято працювати в режимі постійного стресу, наявний несприятливий психологічний клімат у колективі, а працівник схильний до тривожності й підозрілості, для нього буде краще змінити місце роботи, навіть за умови зменшення зарплати.

Автор:

Побоченко Ігор Андрійович
вверх