Організм людини – це унікальна саморегулююча система, здатна підтримувати свою життєздатність у умовах навколишнього середовища, що змінюються, за рахунок широкого спектру його адаптаційних механізмів. В останні десятиліття світ навколо нас змінюється із помітним прискоренням, і не завжди наші адаптаційні ресурси встигають поповнюватися також швидко. Сучасна людина, незважаючи на всі досягнення технічного прогресу і збільшені можливості для забезпечення побутового комфорту, все ж таки зазнає колосального навантаження.
Сьогодні у своєму житті ми поєднуємо безліч ролей, у кожній з яких незмінно прагнемо бути успішними та ефективними. Ми витрачаємо свою енергію для досягнень на роботі та протидію її стресам, в умовах багатозадачності ми повинні вміти швидко перемикати свою увагу та викладатися інтелектуально, не знижуючи темпів виконання завдань. Ми витрачаємо свою енергію на підтримання взаємин з близькими та рідними, ігри з дітьми та догляд за тими, хто цього потребує. Ми забезпечуємо затишок, комфорт, достаток та ситість собі та нашим домашнім, це наша базова потреба у безпеці. Ми повинні підтримувати в порядку своє фізичне тіло, і для цього ми також повинні знаходити час і сили. При цьому кількість завдань, які ми повинні забезпечувати своєю енергією щодня, часто перевищує можливості наших ресурсів, що витрачаються з таким самим прискоренням.
Все менше залишається сил і часу на те, щоб належним чином приділити увагу своєму здоров'ю та заздалегідь подбати про поповнення своїх резервів адаптації, вивільняючи їх із полону недолікованих колись соматичних захворювань, осередків хронічної інфекції та вітамінних, мікро- та макроелементних недоліків, що послаблюють нашу Головний захист – імунітет.
У сучасних реаліях безліч органів та систем організму людини змушені працювати «на підвищених оборотах», компенсуючи його стан та забезпечуючи його стерпну працездатність. Це і є робота адаптаційних ресурсів. На жаль, з роками наше здоров'я не зміцнюється саме собою, і схильно зношуватися, як будь-який об'єкт у часі. Тому рано чи пізно трапляється «подія Х», яка за своєю силою чи швидкістю впливу перевищує можливості людини пристосуватися до неї. Такою подією може стати сильний стрес, переохолодження, інфекція – те, що призводить до зриву адаптації та хвороби. Перебіг одного й того ж захворювання у різних людей може суттєво відрізнятися – і багато тут залежить як від сили патогенного фактора, так і стану захисних механізмів людини. Хтось перенесе застуду на ногах та майже безсимптомно, не знижуючи темпів життя. А хтось хворітиме яскравіше і довше, і навіть після офіційного одужання ще деякий час відчуватиме неприємні відчуття та вимотливу слабкість. У переважній більшості випадків ми сьогодні хворіємо на тлі вже ослабленої імунної системи, на яку постійно впливають багато шкідливих факторів.
Саме з цим пов'язані зростаючі цифри таких станів, як астенія та синдром хронічної втоми. Автори наводять цифру 64% астенічних скарг серед інших на амбулаторних прийомах дільничних терапевтів. Синдром хронічної втоми у зв'язку зі зростанням його виявлення з роками дедалі виразніше виділяється лікарями в окрему самостійну патологію та привертає увагу вчених та клініцистів. Чи не скоригована вчасно астенія сама по собі є фактором ризику подальших зривів адаптації та розвитку синдрому хронічної втоми, а також більш грізних соматичних захворювань. Тим не менш, нам усім добре відомо, що після закриття офіційної лікарняної людини повністю повертається до свого високого темпу життя, незважаючи на те, що на цей період часто доводиться постінфекційний «астенічний шлейф», який тягнеться після перенесеного захворювання невизначено довго. Це так звана реактивна астенія. Недарма встановлено, що до цього виду астенії більшою мірою схильні особи, чиї професії пов'язані з постійною напругою адаптаційних механізмів: це робота, що вимагає частих перемикань уваги в умовах емоційної напруженості (авіадиспетчери, синхронні перекладачі), робота з порушенням режиму сну та неспання , черговий медичний персонал, оперативні співробітники), важка та відповідальна робота протягом тривалого часу, без відпусток, без емоційного та фізичного розвантаження («синдром менеджера»,
"синдром загнаного коня", "синдром вигоряння"). Сучасній людині важливо усвідомлювати необхідність вчасно поповнювати свої резерви адаптації, це і послужить йому гарною підмогою у справі профілактики таких зривів, і допоможе скоригувати реактивну астенію, що вже виникла. Для цього рекомендується дотримуватись наступних правил:
Регулярний сон по 8 годин, бажано в той самий час, - тоді організм зможе звикнути вчасно відпочивати і наповнюватися силами.
Взимку і на початку весни варто перейти на дрібне харчування з їдою 1 раз на 3 години, малими порціями. Це привчить організм до достатності їжі та відучить його від надмірного запасання поживними речовинами.
Плавання, стретчинг, скандинавська ходьба та звичайні прогулянки на свіжому повітрі прискорять метаболізм та забезпечать необхідною енергією.
Варто щорічно визначати його рівень у крові та за допомогою терапевта з'ясовувати його необхідне дозування на кожен осінньо-зимовий період.
Потрібно знайти можливість хоча б один раз пройти повне обстеження свого здоров'я з дослідженням вітамінного, мікроелементного та гормонального профілю, щоб вчасно їх скоригувати та допомогти організму не залишитися без цих цеглин здоров'я, коли він їх гостро потребуватиме. В умовах будь-якої дезадаптації необхідно підтримувати оптимальний енергетичний баланс організму, оскільки саме в цей період він витрачає енергію більше, ніж зазвичай.
